Люди часів Старого Завіту вірили, що хвороба – це кара за скоєні гріхи. Саме тому учні запитували Ісуса, бачачи недужого, хто згрішив – хворий чи його батьки. Ісус же відповів їм, що недуга не є карою за гріх.
Погляньмо на блудного сина, якому довелось жити впроголодь через своє легковажне життя – він відчув на собі наслідок свого гріха, обираючи марнотратство, залишився з нічим. Водночас у тому ж Євангелії від Луки читаємо про бідного Лазаря, вкритого струпами, який лежить при вході до багатого двору і собаки лижуть йому рани. Чи терпить він за гріхи? Ні, бо по смерті бачимо його на лоні Авраама як праведника.
Немає безпосереднього звʼязку між нашими гріхами та здоровʼям, однак не важко побачити, що деякі гріхи можуть серйозно впливати на наше здоровʼя. Також впливають на нас проступки інших людей – маніпуляція, насилля з боку ближніх точно мають вплив на нашу психіку. Ми ранимось різними залежностями, наслідки яких не баряться. Можливо не одразу, але врешті вони стають помітними.
Натомість нерідко люди повʼязують певну хворобу іншого з його способом життя, особливо коли йдеться про психічне здоровʼя. Вважати, що в когось депресія через недостатню віру чи нерегулярне відвідування храму – це прояв дуже бідного мислення. На жаль, багато хворіб мають генетичне коріння і на їх розвиток ми взагалі не можемо повпливати.
Гріхи знищують нас насамперед в духовному плані, але конкретного причинно-наслідкового звʼязку між гріхом та хворобою немає.
Коментар о. Даріюша Пйорковського
Підготувала Тетяна Трачук
